30 жовтня, в російський день пам’яті жертв політичних репресій, напишіть лист українським заручникам Кремля!
Наразі принаймні 28 українців перебувають за російськими гратами з політичних мотивів. Їх безпідставно судять за злочини, які вони не здійснювали. Вони об’єднані у список #LetMyPeopleGo.
Це і відомий кінорежисер Олег Сенцов, який встав на захист Криму від російської окупації, і Олександр Кольченко та Олексій Чирній, які Кремлем були записані в його “терористичну бригаду Правого Сектора,” і Віктор Шур та Валентин Вигівський, в яких Кремль побачив міфічних “шпигунів,” і Сергій Литвинов, з якого зробили “карателя” і якого Дмітрій Кісельов звинувачував у вбивсті 30 чоловіків і гвалтуванні 8 жінок. А Микола Карпюк та Станіслав Клих, як виявилося, “воювали” в Чечні 20 років назад, наряду із Арсенієм Яценюком (і це не жарт!). Від тортур у в’язниці Станіслав вже втрачає розум…
Сидять чимало кримських татар. Хайсер Джемілєв став заручником через свого батька – відомого кримськотатарського лідера Мустафи Джемілєва.
Кримська окупаційна влада наразі штабелями записує кримських татар в “терористи,” записуючи їх без жодних підстав в організацію Хізб ут-Тахрір, яка вважається екстремістсько чи не лише в Росії. Серед заручників – Руслан Зейтуллаєв, Нурі Прімов, Ферат Сайфуллаєв, Рустем Ваїтов, Енвер Бекіров, Емір-Усеїн Куку, Вадим Сірук, Муслім Алієв, Арсен Джеппаров, Рефат Алімов, Енвер Мамутов, Ремзі Меметов, Зеврі Абсеїтов, Рустем Альбітаров.
Переслідує кримська окупаційна влада і лідера кримсько-татарського Меджлісу – Ахтема Чийгоза, та двох учасників антиросійського мітингу Мустафу Дегерменджі та Алі Асанова. На мітингу, що відбувся 26 лютого 2014 до невизнаного референдуму, кримські татари намагалися перешкодити захоплення силовиками органів влади в Сімферополі.
Можливо, вершиною абсурду є переслідування кримською владою двох активістів Євромайдану за буцім-то дії, вчинені ними проти беркуту в Києві під час подій зими 2013-2014 – справи Олександра Костенко та Андрія Коломийця виглядають звичайнісінькою розправою.
Як їх радянських поперединків, сучасних українських в’язнів Кремля позбавляють незалежного юриста, засуджують за розповідями “анонімних” свідків і засекречують матеріали слідства, суд не враховує матеріали захисту, які би ясно довели, що людина невинувата. Їх піддають тортурам, і людина погоджується на все, лиш би це спинити. Їм інкримінують злочини, які вони не здійснювали, і на десятки років відправляють в сучасний ГУЛАГ.
Чому Кремль бере заручників? Ці жертви згодовуються пропагандистам Кремля, яким потрібні живі люди, що після тортур зізнаються у всіх необхідних страшилках. Живі українські “терористи, шпигуни, карателі, екстремісти” є “матерільними доказами” для російської пропаганда-машини, яка годує глядачів переважно казками.
Читайте більше про українських в’язнів Кремля в нашому розділі “В’язні.”
Загалом в Росії, відповідно до російського правозахисного центру Меморіал, надано статус політв’язня 87 особам. Меморіал визнає політичними в’язнями чимало українців зі списку #LetMyPeopleGo.
Напишіть листа заручникам Кремля!
Перш за все, приєднуйтеся до події в фейсбук і запрошуйте своїх друзів. Повні інструкції щодо написання листів заручникам Кремля читайте на нашому сайті. Якщо коротко, то:
- Листи повинні бути написані російською мовою
- Тект листи повинен бути політично нейтральним
- На конверті важливо вказувати рік народження і повне ПІБ ув’язненого
- Крім того, якщо Ви хочете, щоб ув’язнений Вам відповів, покладіть до листа чистий аркуш паперу і конверт. Навіть якщо Ви не очікуєте відповіді, все одно папір і конверти їм пригодяться – у в’язниці навіть вони в дефіциті.
- Також можна писати через РосУзнік.
А ось і адреси:
Історія дня пам’яті жертв політичних репресій
30 жовтня 1974 за ініціативною дисидента Кроніда Любарського та інших ув’язнених мордовських та пермських таборів вперше був відзначений “День політв’язня” – спільним голодуванням та запалюванням свічок в пам’ять про невинно вбитих. В той же день Сергій Ковальов зібрав в квартирі А.Сахарова в Москві прес-конференцію, на якій було оголошено про поточну акцію, були продемонстровані документи із таборів та прозвучали заяви московських дисидентів, а також показав свіжий випуск “Хроніки поточних подій” – підпільного правозахисного бюлетеня, що виходив в 1968-1983 роках.
Після цього щорічно 30 жовтня проходили голодування політв’язнів, а з 1987 року – демонстрації у Москві, Ленінграді, Львові, Тбілісі, та інших містах. 30 жовтня 1989 року близько 3 тисяч чоловік зі свічками в руках створили “живий ланцюг” довкола будівлі КДБ СРСР. Після того, як вони відправилися на Пушкінську площу для проведення мітингу, вони були розігнані ОМОНом.
В Україні день пам’яті жертв політичних репресій відзначають в третю неділю травня. Він спочатку з’явився в національному календарі країни наприкінці 90-х років і носив назву “День пам’яті жертв голодомору” і відзначався в останню суботу листопаду. Пізніше, день пам’яті жертв політичних репресій відокремили від дня пам’яті голодомору і почали відзначати у травні.