Андрій Коломієць

Kolomiyets

Рід діяльності:


Адвокат:

Михайло Кушпель

Звинувачення:

ст. 105 КК РФ (замах на вбивство), ст. 228 КК РФ (зберігання наркотиків)

Дата затримання:

15.05.2015

Міра покарання:

10 років колонії суворого режиму

Місце утримання:

ФКУ СИЗО-1 УФСИН России по Республике Крым и г. Севастополю, 295006, Республика Крым, г. Симферополь, бул. Ленина, 4

Адреса для листів до Криму:

Представництво Меджлісу, 01014, м. Київ, вул. Сєдовців, 22/14

745

Андрій Коломієць народився 1993 р., мешкав на Київщині. Його було затримано у травні 2015 р. в Кабардино-Балкарії, де він останнім часом проживав спільно зі своєю цивільною дружиною, громадянкою РФ Галиною Заліхановою. Після затримання його було перевезено до Сімферополя.

За словами Галини, затримання Андрія було проведене у них удома трьома людьми в масках і трьома в цивільному. Вони докоряли Заліхановій за те, що вона живе з “майданівцем”. У будинку відбувся обшук, в результаті якого було знайдено упаковку марихуани. Галина каже, що ця упаковка належала її колишньому чоловікові, за наводкою якого і прийшли “правоохоронці”. У своєму інтерв’ю російським ЗМІ вона вказувала, що колишній чоловік відчував неприязнь до її нового партнера і, ймовірно, на грунті ревнощів звернувся до поліції.

Андрія було спочатку перевезено до Нальчика, а пізніше, в період слідчих дій і судового розгляду, він утримувався в СІЗО Сімферополя. Його звинуватили у зберіганні наркотиків і замаху на вбивство. Слідство закидає Коломійцю приналежність до “Української повстанської армії” (УПА), забороненої в РФ нарівні з “УНА—УНСО” та “Правим сектором”. Коломієць буцімто приїхав до Києва в лютому 2014 р. “з метою вчинення збройного опору співробітникам правоохоронних органів” і “шляхом кидання пляшок із запальною сумішшю взяв участь у протистоянні”. Стверджується, що в результаті кидання ним “коктейлів Молотова” нібито постраждали двоє співробітників спецпідрозділу “Беркут” М. Козяков і А. Гавриленко, які були направлені у відрядження до Києва з Криму. На сьогодні обидва постраждалих є співробітниками російських “правоохоронних” органів Криму.

У червні 2016 р. Андрія Коломійця було засуджено до 10 років колонії суворого режиму (6 років за напад на “Беркут” і 4 за зберігання наркотиків). Показово, що вирок було винесено Михайлом Білоусовим — суддею, який вже неодноразово виносив рішення у політично мотивованих справах в окупованому Криму. Суддя повністю погодився зі звинуваченнями, висунутими так званим “прокурором” Криму Наталією Поклонською, і задовільнив її вимоги щодо суворості покарання.

Після винесення вироку українська сторона негайно виступила із протестом проти цього акту правового свавілля. Глава МЗС України Павло Клімкін назвав Андрія Коломійця жертвою “розправосуддя”, а вирок — “нікчемним”, і пообіцяв боротися за його звільнення.

Треба відзначити, що Андрій Коломієць перебуває в розшуку в Україні за звинуваченням у скоєнні розбійних дій (ч. 3 ст. 187 ККУ). Однак порушена в Україні справа не має нічого спільного з висунутими російською стороною звинуваченнями. Якщо Андрій Коломієць скоїв злочин на території України, справа має розглядатися українським судом. Юрисдикція російського суду не може поширюватися на іноземних громадян, які підозрюються у вчиненні злочину на території іноземної держави проти громадян цієї ж держави.

Докази невинуватості

  • Андрій Коломієць відмовився від визнання своєї провини, зробленого ним раніше. Його адвокат планує оскаржувати рішення суду, оскільки вирок було винесено без урахування доводів захисту за відсутності належної доказової бази.
  • До моменту долучення до справи адвоката Михайла Кушпеля інтереси Коломійця представляли 5 державних адвокатів. За словами Кушпеля, ніхто з його попередників жодного разу не приходив до свого підзахисного у СІЗО і не відправив жодного звернення у його справі. З появою незалежного адвоката Коломієць відмовився від попередніх свідчень і заявив про застосування проти нього тортур. Тим не менше, заяви обвинуваченого і його адвоката про факти незаконного ведення слідства не викликали в суді належної реакції і не стали предметом подальшої перевірки. Навпаки, суддя Бєлоусов однозначно заявив, що подібні заяви “оцінюються критично і сприймаються як спосіб уникнути покарання”.
  • У суді не було представлено переконливих доказів причетності Коломійця до зберігання наркотиків. Більше того, за словами Галини, громадянської дружини Андрія, в момент виявлення забороненої речовини в її будинку правоохоронці відмовилися вносити факт її виявлення до протоколу.
  • В матеріалах справи сказано, що постраждалі співробітники “Беркут” “відчули фізичний біль, у них обгоріли бушлати” в результаті потрапляння в них запальної суміші, нібито кинутої в їхньому напрямку Коломійцем. Слідство кваліфікувало його дії як “замах на вбивство”. За докази правили чорно-білі фотографії нібито обгорілого одягу постраждалих, проте експертизи знімків проведено не було. По суті, звинувачення базується виключно на свідченнях потерпілих, які через 1,5 року після подій Євромайдану змогли “впізнати” в Андрієві саме ту людину, яка буцімто кинула в них “коктейль Молотова”.
  • Рівно за рік до винесення вироку так званий “прокурор” Криму Н. Поклонська заявила про те, що всіх кримчан, причетних до протидії “Беркуту” під час Євромайдану в Києві буде знайдено і покарано. Першим “покараним” українцем виявився Олександр Костенко, наступним — Коломієць. Загалом, за даними “Крим.Реаліі”, у розпорядженні кримської прокуратури перебуває список із 50 прізвищ осіб, які нібито мають стосунок до подій Революції гідності і, відповідно, мусять понести за це покарання. Частина із цих осіб вже піддавалися тій чи іншій мірі тиску.
  • Залишається загадкою, на підставі чого російські суди уповноважили себе судити громадян іноземної держави за дії, нібито скоєні ними щодо співгромадян на території цієї ж іноземної держави. У цьому сенсі, справа Коломійця, як і справа Костенка, докорінно суперечить як міжнародним, так і російським правовим нормам: юрисдикція судів РФ ні в якому разі не може поширюватися на подібні справи.

Тортури

Андрій Коломієць заявив про те, що піддавався жорстоким тортурам під час перебування в СІЗО Нальчика до переведення у Сімферополь. Тортури застосовувалися до нього з метою вибити зізнання у власній справі, а також змусити його обмовити Олександра Костенка.

За словами Андрія, йому надівали на голову целофановий пакет, пальці обмотували вологою ганчіркою, закріпленої скріпками, через які пропускали електричний струм. Також його піддавали жорстокому побиттю.

Галина Заліханова розповіла про те, як під час зустрічі з Андрієм у приміщенні центру “Э” (із протидії екстремізму) в Нальчику через кілька днів після затримання він сказав:

Мені боляче, у мене ззаду все болить, будь ласка, мене сильно не обіймай.

Уже під час судових засідань Галина говорила судді:

Він мені показував місця, де у нього пропускали струм. У нього ось тут були такі, як порізик такий, тут і ось тут. Це я бачила. Пошепки він говорив мені, що його б’ють, тут він здоровіше виглядає. У Нальчику він жахливо виглядав.

Вона розповіла, що спочатку боялася заявляти про тортури в Нальчику, тому що оперативники погрожували позбавити її батьківських прав.

Новини справи


Share