Ферат Сайфуллаєв

Рід діяльності:

активіст

Адвокат:

Еміль Курбедінов

Обвинувачення:

ч. 2 ст. 205.5 КК РФ (участь в діяльності організації, а саме осередку організації «Партія ісламського визволення» (Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі), яка визнана терористичною на території РФ)

Дата затримання:

02.04.2015

Міра покарання:

5 років колонії загального режиму, 8 років адміністративного нагляду. Звільнено 31 березня 2020 у зв’язку із закінченням терміну ув’язнення.

Ферат Сайфуллаєв (нар. 21 липня 1983 р.), кримський татарин, уродженець м. Ташкента, проживав у Севастополі. Одружений, має трьох малолітніх дітей.

Будучи школярем, Ферат цікавився релігією та відвідував уроки читання Корану. Після закінчення 11 класа школи в 2000 році, він поступив в медресе, а ще через рік – в Міжнародний Ісламський Університет міста Медина в Саудовської Аравії. Поруч із релігійними науками, він вивчав і економіку – в 2005 рік, Ферат поступив в філіал Київського національного університету імені Вадима Гетьмана в Сімферополі, де в 2010 він здобув диплом бакалавра за напрямком “Менеджмент”. З 2012 Ферат став головою громади “Авдет” та імамом в селі Орлине в Севастополі. Він брав активну участь в роботі громади, організовував релігійні свята, проводив релігійні ритуали.

2 квітня 2015 р. Ферата було затримано і звинувачено в участі у діяльності осередку “Партії ісламського визволення” (Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі) в селах Орлине, Тилове і Штурмове Балаклавського району м. Севастополя.

Ферат не визнав своєї причетності до інкримінованого злочину та відмовився давати показання проти себе на стадії досудового розслідування. Він позиціонує себе як правозахисник, громадський діяч. Ферат провадив активну громадську діяльність, брав участь в організації та проведенні різних заходів. Він має широке коло друзів і знайомих, що представляють різні конфесії та національності, в т. ч. в іноземних державах. Був головою релігійної громади, у віданні якої перебувають землі, що були об’єктом зазіхань для місцевих чиновників і співробітників СБУ (які пізніше зрадили присязі та перейшли до ФСБ). У зв’язку з цим, зазначені особи вступали в конфлікт із Сайфуллаєвим.

7 вересня 2016 р. Північно-Кавказький окружний військовий суд у м. Ростові-на-Дону засудив його до 5 років колонії загального режиму.

31 березня 2020, Ферат Сайфуллаєв вийшов на волю з ІК-17 в місті Омутнинськ Кіровської області. Але він буде під адміністративним наглядом ще вісім років. В січні 2020 на волю вийшли також інші фігуранти севастопольської групи “Хізб ут-Тахрір” – Нурі Прімов та Рустем Ваітов. Руслан Зейтуллаєв, який слідством був назначений як “голова” “осередку Хізб ут-Тахрір”, був засуджений до 15 років позбавлення волі та продовжує перебувати в ув’язненні.

⚡️ФЕРАТ САЙФУЛЛАЕВ ВЫШЕЛ ИЗ РОССИЙСКОЙ КОЛОНИИ В ОМУТНИНСКЕ, ОТБЫВ 5-ЛЕТНИЙ СРОКТретий фигурант севастопольской группы…

Опубліковано Крымская солидарность Вівторок, 31 березня 2020 р.

Докази невинуватості

За словами сторони захисту, обвинувачення не має жодних доказів причетності Ферата до організації “Хізб ут-Тахрір”.

В основу справи проти Руслана Зейтуллаєва та Ферата Сайфуллаєва було покладено рапорти О. Д. Кожем’яки (колишнього співробітника СБУ, який зрадив Україні та перейшов до ФСБ), які він почав направляти відразу після російської анексії Криму.

Конфлікт між двома майбутніми обвинуваченими  і Кожем’якою, який тоді ще перебував на українській службі, почався ще у 2012 р. і був пов’язаний із корупційними схемами силовиків. Кримським татарам було виділено землю під будівництво мечеті, на яку, за словами адвоката Еміля Курбедінова, також претендували співробітники СБУ, серед яких і був Кожем’яка. Це наводить на висновок, що активність останнього у сфабрикованій справі кримських мусульман може бути обумовлена особистим мотивом.

Також в ході розслідування були допущені численні порушення:

1. Усі судові засідання, пов’язані із продовженням запобіжного заходу Зейтуллаєву, проводилися з порушенням принципу гласності. Слухачі не допускалися до зали судового засідання під різними приводами: зокрема, суддя-головуючий заявив, що, оскільки більшість слухачів сповідує іслам, їх не може бути допитано як свідків у справах, пов’язаних із тероризмом.

2. Суд грубо порушив конституційне право обвинуваченого на захист, відмовивши у залученні до процесу, поряд із адвокатом, особи захисника. Клопотання з цього приводу подавалося відповідно до Конституції та Кримінально-процесуального кодексу РФ.

3. Суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про ознайомлення з матеріалами судової справи, на підставі яких приймалося рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Це також є грубим порушенням конституційного права Сайфуллаєва на захист.

4. Суд відмовив у задоволенні заяви захисту про відвід судді у зв’язку з недовірою, обумовленою тим, що  зазначені вище факти вказували на пряму або непряму зацікавленость з його боку в результаті справи.

5. Слідчий відмовив у задоволенні клопотання захисту про надання копій матеріалів для ознайомлення адвокату і обвинуваченому. Він надав їм постанови про призначення експертиз, а, згодом, і результати цих експертиз. Однак після ознайомлення з ними захисту і обвинуваченого, вони не отримали копій цих документів, що позбавило їх можливості оскарження або реалізації інших прав, гарантованих російським та міжнародним правом.

6. Слідчий відмовив у клопотанні захисту і обвинуваченого стосовно відводу експерта у зв’язку з некомпетентністю останнього, зацікавленістю в результаті експертизи та з інших причин.

7. Після одержання зазначених клопотань, слідство почало приховувати адреси проведення наступних експертиз, що суперечить діючому процесуальному законодавству РФ.

На думку незалежного російського правозахисного медіа-проекту “ОВД-інфо”, члени осередків організації Хізб ут-Тахрір звинувачують і засуджують до різних термінів у колоніях суворого режиму лише на підставі того, що вони зустрічалися в квартирах і читали релігійну літературу.

Відповідно до даного російського правозахисного центру “Меморіал”, ця хвиля переслідувань в Росії почався 14 лютого 2003 року, коли Верховний Суд, розглянувши в закритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Генерального прокурора РФ, визнав терористичними 15 ісламських організацій і заборонив їх діяльність на території РФ. Однією із заборонених організацій стала “Хізб ут-Тахрір”.

У мотивувальній частині рішення ВС РФ відсутні будь-які дані про терористичну діяльність “Хізб ут-Тахрір” відповідно до визначення тероризму, даними в Кримінальному Кодексі РФ і Федеральному Законі РФ “Про боротьбу з тероризмом” від 03.07.1998, що є очевидним підставою для визнання цього рішення необґрунтованим.

Попри те, що організація «Хізб ут-Тахрір» з моменту створення (1953 рік) не здійснила жодного теракту, в Росії вона визнана терористичною, а її членів необгрунтовано судять як терористів. Антіекстремістске та антитерористичне законодавство Росії послідовно перетворюється на репресивний інструмент боротьби з інакомисленням і мирними зібраннями.

Оновлено 31 березня 2020

[/vc_toggle]

Тортури

Факт застосування тортур не встановлений.

Новини справи


Share