Микола Карпюк

Karpyuk

Рід діяльності

політичний і громадський діяч, заступник голови партії УНА–УНСО, очільник її рівненського регіонального осередку

Адвокат:

Докка Іцлаєв, Ілля Новиков, Марина Дубровіна

Обвинувачення:

ч. 1, 2 ст. 209 чинного КК РФ (керівництво бандою та участь у ній);

п. “в”, “з”, “н” ст. 102 КК РРФСР, який втратив чинність у 1996 р. (убивство двох і більше осіб у зв’язку з виконанням ними свого службового обов’язку);

ч. 2 ст. 15, п. “в”, “з”, “н” ст. 102 КК РРФСР (замах на вбивство двох і більше осіб у зв’язку з виконанням ними свого службового обов’язку)

Дата захоплення:

17.03.2014

Міра покарання:

22,5 роки колонії суворого режиму

Адреса для листів:

Карпюку Николаю Андроновичу (1964 г.р.), 600020, г. Владимир, ул. Большая Нижегородская, 67, ФКУ Т-2

1346
днів в ув’язненні

Микола Карпюк (нар. 24 травня 1964 р.) є одним із керівників УНА–УНСО, політичної партії праворадикального спрямування, яка згодом стала одним з ініціаторів створення руху “Правий сектор” та одноіменної партії.

У березні 2014 р. керівництво “Правого сектору” делегувало Миколу на гадану зустріч із керівництвом РФ, нібито організовану його однопартійцем Владиславом Фурсою. Під час перетину кордону їхню машину було затримано працівниками ФСБ під приводом скоєння адміністративного правопорушення. Пізніше Фурса та його водій були відпущені, а Миколу Карпюка обвинуватили в участі в Чеченській війні. Протягом 14 місяців його місцеперебування приховувалось, що викликало побоювання за його життя і безпеку.

Інтереси Миколи в суді щодо подовження запобіжних заходів представляли призначені адвокати, які, за його словами, підписували готові документи, не надаючи належного правового захисту. Численні спроби зустрічі з Миколою з боку найнятих родиною юристів, а також представників консульства України в РФ, виявилися безрезультатними. Микола Карпюк уперше зустрівся з незалежним адвокатом Доккою Іцлаєвим лише напередодні першого судового засідання. Усі зусилля, які докладали попередні шість адвокатів для того, аби побачити Миколу, заходили у глухий кут.

26 травня 2016 р. Миколу Карпюка засудили до 22,5 років колонії суворого режиму за звинуваченням в керівництві і участі в банді (ч. 1 ст. 209 КК РФ), вбивстві двох і більше осіб у зв’язку з виконанням ним свого службового обов’язку” (п. “в”, “з”, “н” ст. 102 КК РРФСР) і замаху на вбивство (ч. 2 ст. 15, п. “в”, “з”, “н” ст. 102 КК РРФСР) у складі бандформувань на Північному Кавказі у 1994 р. 26 жовтня Верховний суд РФ відхилив апеляцію захисту і визнав вирок Карпюку і Станіславу Клиху “законним”.

Докази невинуватості

1) неправдиві показання свідка Олександра Малофеєва:

– Малофеєв – єдиний свідок у справі, і його слова не знайшли підтвердження в документальних джерелах;

– належність свідка до УНА–УНСО, серед іншого, аргументувалася наявністю татуювань на його тілі із символікою партії, які, однак, не практикувалась серед інших членів партії. Причетність Малофєєва до діяльності УНА–УНСО також не підтвердилася під час опитів її членів в Україні;

– свідок є вразливим перед слідством з огляду на те, що має захворювання (ВІЛ, туберкульоз, гепатит В і С, наркотичну залежність) та, відповідно, є залежним від медикаментів;

– справу про Чеченську війну було порушено в 1997 р., однак свідчення проти Карпюка вперше з’являються у ній зі слів Малофєєва тільки після затримання Миколи;

– те, що свідок вказав на А. Яценюка, Д. Яроша та О. Тягнибока як на учасників воєнних дій, підтверджує політичну орієнтованість справи і ставить під сумнів обґрунтованість обвинувачення.

2) інші обставини:

– фактичні обставини справи в матеріалах обвинувачення не збігаються між собою (наприклад, із 140 перекинутих до Чечні українців 500 брали участь у боях) і суперечать історичним даним, що містяться у документальних джерелах, присвячених подіям Чеченської війни;

– тип зброї, що нібито використовувался Карпюком для скоєння вбивств, не відповідає типові поранень загиблих. Встановлене місце вбивства більшості жертв не збігається з місцем скоєння злочину, вказаним у матеріалах справи;

– обвинувачення в бандитизмі не підкріплені доказовою базою;

– описані в матеріалах справи обіг і використання зброї та боєприпасів, а також тортури, які нібито застосовував Карпюк, з невідомих причин не були йому інкриміновані;

– у період, за який йому було інкриміновано злочини, М. Карпюк провадив активну політичну діяльність в Україні, про що свідчать численні згадки про нього в українських ЗМІ;

– наприкінці 1994 р. Карпюк оговтувався від отриманих раніше травм та доглядав за тяжко хворою матір’ю, яка померла на початку 1995 р.

3) незаконні методи ведення слідства:

– обвинувачені понад рік були позбавлені права на незалежного адвоката, консульський захист і зв’язок із родичами;

– у процесі слідства до М. Карпюка були застосовані жорстокі тортури.

Тортури

Згідно зі скаргою Карпюка, поданою до Європейського Суду з прав людини, до нього застосовувалися такі види тортур: побиття, задушення, позбавлення сну, пропускання електричного струму через статеві органи та кінцівки.

Особливий жах викликають свідчення Карпюка про застосування голок, які заганяли йому під нігті. Цей метод мимоволі викликає асоціації з тортурами радянського НКВС, якщо не середньовічної інквізиції.

Крім того, стало відомо про спробу самогубства, вчинену Карпюком за допомогою знайденого в камері цвяха. Цю спробу було вчасно зупинено конвоїрами, які стежили за ним через камеру відеоспостереження.

Новини справи


Share