Олег Сенцов

Sentsov

Рід діяльності:

режисер, кіносценарист, активіст “Автомайдану” Криму

Адвокати:

Дмитро  Дінзе, Володимир Самохін

Обвинувачення:

  • ч. 1 ст. 205.4 КК РФ (створення терористичного співтовариства)
  • п. “а” ч. 2 ст. 205 КК РФ (вчинення двох терористичних актів)
  • ч. 1 ст. 30 та п. “а” ч. 2 ст. 205 КК РФ (приготування до вчинення двох терористичних актів)

ч. 3 ст. 222 КК РФ (незаконний обіг зброї та вибухових речовин)

Затриманий:

10.05.2014

Міра покарання:

20 років колонії суворого режиму

Адреса для листів:

629400, Ямало-Ненецкий авт. округ, г. Лабытнанги, ул. Северная, 33, ФКУ ИК-8 УФСИН России по ЯНАО, Сенцову Олегу Геннадиевичу, 1976 г.р.

1292
днів в ув’язненні

10 травня 2014 року кримського кінорежисера, письменника та громадського активіста Олега Сенцова було захоплено працівниками ФСБ біля під’їзду його власного будинку у Сімферополі. Його кинули до автобусу, наділи наручники, мішок на голову та привезли до будівлі колишнього управління СБУ, яка на той час вже була зайнята ФСБ.

23 травня 2014 року фігуранти так званої “справи кримських терористів”, включно із Сенцовим, були перевезені до СІЗО “Лефортово” м. Москви.

Судовий процес Олега Сенцова та Олександра Кольченка розпочався 21 липня 2015 року у Північно-Кавказькому окружному військовому суді. Оголошення вироку відбулося за місяць, 25 серпня.

Сенцову було інкриміновано натяжчий склад злочину з усієї “кримської четвірки”. Він проходив у справі в ролі організатора “диверсійно-терористичної групи “Правого сектору”, яка буцімто організувала підпали штабів “Русской общины Крыма” та партії “Єдина Росія” у Сімферополі, а також готувала підрив місцевого памятника Леніну та меморіалу “Вічний вогонь”.

Згідно з версією слідства, своїми діями “терористична група” мала на меті “дестабілізувати обстановку на півострові та вплинути на органи влади з тим, аби вони прийняли рішення про вихід республіки [Крим] зі складу РФ”.

Сенцова було визнано винним в організації терористичного співтовариства (ч. 1 ст. 205.4 КК РФ), приготуванні до теракту у складі організованої групи (ч. 1 ст. 30, п. “а” ч. 2 ст. 205 КК РФ), незаконному обігу зброї та підривних речовин, організованому групою (ч. 3, ст. 222 КК РФ). Частина зі складу цієї “групи” наразі перебуває в розшуку.

У той час як, наприклад, Кольченко та Афанасьєв визнали, що вони нібито брали участь у підпалах згідно з правозастосовною практикою в РФ, це зазвичай кваліфікується як хулаганство), немає жодного свідчення щодо участі Сенцова у будь-яких із інкримінованих йому протизаконних діянь. Своєї вини Сенцов не визнав і не визнає.

24 листопада 2015 р. Верховний суд РФ відхилив апеляцію захисту та визнав вирок Сенцову та Кольченку “законним”.

24 грудня 2015 р. Міщанський райсуд м. Москви відхилив заяву адвокатів Сенцова щодо захисту його честі й гідності у зв’язку з діями ФСБ та деяких російських ЗМІ. У заяві йшлося про те, що низка телеканалів назвала Сенцова “терористом” ще до рішення суду, базуючись виключно на прес-релізі, випущеному ФСБ.

Російські правозахисники констатують, що примус Сенцова та Кольченка до зміни громадянство з українського на російське є безпрецедентним. Примус здійснювався, незважаючи на те, що обоє вони заявляли про те, що вважать себе громадянами України, а документами, які засвідчували особу обох обвинувачених, були саме українські паспорти. Під приводом того, що всіх зареєстрованих у Криму осіб РФ вважає своїми громадянами, до Сенцова та Кольченка тривалий час не допускали українських консулів.

Незаконним і таким, що порушує норми міжнародного гуманітарного права, є також вивезення Сенцова та інших фігурантів справи “кримської четвірки” з окупованого Криму на територію Російської Федерації.

До звільнення Сенцова Росію закликали та продовжують закликати численні міжнародні інституції: Європейський парламент, правозахисні організації, Європейська кіноакадемія. Представники еліти світового кінематографу зверталася з відповідним закликом безпосередньо до Путіна, але безрезультатно.

24 вересня 2015 р. Президент України нагородив Сенцова та Кольченка орденом “За мужність” І ступеня.

На початку березня 2016 р. Сенцова було етаповано для відбування покарання до виправної колонії № 1 у Якутську. Наприкінці того ж місяця захист Сенцова та Кольченка заявив про оскарження вироку в касаційному порядку.

У жовтні 2016 р. Мін’юст РФ відхилив офіційний запит щодо повернення Сенцова до України відповідно до міжнародної Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. Російські власті “обгрунтували” свою позицію тим, що з моменту анексії Криму в’язень буцімто є громадянином РФ, хоча він ніколи не звертався за наданням йому паспорта держави-окупанта і вважає себе виключно громадянином України.

Російський правозахисний центр Меморіал визнав Сенцова, Кольченка та Афанасьєва політичними в’язнями.

Сенцов має доньку та сина 2002 та 2004 років народження.

Докази невинуватості

  • Усі свідки з боку державного обвинувачення були заангажованими: це були або особи, які мали судимість і тому залежали від слідства, або ті, хто добровільно вирішив співпрацювати з ФСБ, або так звані таємні свідки, які, найімовірніше, також були агентами ФСБ.
  • Докази вини Олега Сенцова формувались виключно на свідченнях Чирнія та Афанасьєва, які були отримані під тортурами (Афанасьєв під час судового процесу над Сенцовим та Кольченком відмовився від своїх свідчень).
  • Твердження слідства щодо існування групи “кримських терористів” є некоректним. Жоден із допитаних фігурантів справи не зміг нічого розповісти про склад “групи”, її структуру; немає узгоджених свідчень щодо її чисельності. Не всі фігуранти справи навіть були знайомі один з одним: Кольченко заявив, що особисто не знайомий з Сенцовим, Сенцов заявив, що не знайомий з Кольченком.
  • Під час судового розгляду стало очевидним, що історія з підпалом була провокацією ФСБ з метою створити привід для кримінального переслідування активістів кримського руху спротиву окупації та створення образу “терористів” з “Правого сектору”. Зокрема, з матеріалів справи випливає, що співробітники ФСБ нібито дізналися про намір Чирнія вчинити підпал офісу “Русской общины Крыма” ще 11 квітня 2015 р., а офісу “Єдиної Росії” — 14 квітня, проте нічого не було вдіяно задля попередження підпалу.

Тортури

Про застосування тортур адвокат Олега Сенцова заявила ще у червні 2014 р.

6 серпня 2015 р. під час судового процесу Сенцов детально розповів про тортури, які застосовувалися до нього:

Мене били руками, ногами, спецзасобами, стоячи, лежачи, сидячи. Було важко всидіти на стільці під час побиття кийком. Мене душили пакетом, погрожували зґвалтувати кийком.

Утім, в жовтні 2014 р. Слідчий комітет РФ відмовився порушити кримінальну справу за фактом застосування тортур до Сенцова. А оскільки травми на тілі в’язня вдалося задокументувати, то в постанові про відмову в порушенні справи вказувалося, що Сенцов начебто “захоплювався садомазохізмом, і травм на спині йому завдала якась партнерка незадовго до затримання”.

Новини справи


Share