Олександр Кольченко

Kolchenko

Рід діяльності:

лівий активіст, анархіст

Адвокат:

Світлана Сидоркіна

Звинувачення:

ч. 2 ст. 205 КК РФ (участь в терористичному співтоваристві)

п. “а” ч. 2 ст. 205 КК РФ (вчинення терористичного акту)

Затримання:

16.05.2014

Міра покарання:

10 років колонії суворого режиму

Адреса для листів:

456612, Челябинская обл., г. Копейск, ул. Кемеровская, 20, ФКУ ИК-6 УФСИН России по Челябинской обл.

1435
днів в ув’язненні

23 травня 2014 р. фігуранти справи, включно із Кольченком, були перевезені до СІЗО “Лефортово” м. Москви.

Судовий процес над Кольченком та Сенцовим розпочався 21 липня 2015 р. у Північно-Кавказькому окружному військовому суді. Оголошення вироку відбулося за місяць, 25 серпня. Кольченка було визнано винним в участі у  терористичному угрупованні (ч.2 ст. 205.4 КК РФ)  та скоєнні теракту (п. “а” ч. 2 ст. 205 КК РФ)

Кольченку інкримінувалася участь у підпалі офісу сімферопольського відділення партії “Єдина Росія”. Станом на 18 квітня 2014 р. це відділення навіть не була зареєстроване, а, отже, визнання його потерпілою стороною є некоректним.

Олександр не заперечував своєї участі в підпалі (але заперечував і продовжує заперечувати звинувачення в тероризмі). Однак подібні дії в інших випадках кваліфікуються в РФ не як тероризм, а як хуліганство або псування майна. Терористична кваліфікація є очевидно неспівмірною із діями Олександра. Кольченко під час судових засідань назвав свої дії символічним жестом, пославшись на те, що “інакше висловити свою позицію проти введення військ та порушення прав громадян в Криму” він не міг:

Я був проти війни, проти насильства. Мої дії спрямовані проти партії “Єдина Росія”, яка голосувала за введення військ.

24 листопада 2015 р. Верховний суд РФ відхилив апеляцію захисту та визнав вирок Сенцову та Кольченку законним. Наприкінці березня 2016 р. захист Сенцова та Кольченка заявив про оскарження вироку в касаційному порядку.

На початку березня 2016 р. стало відомо, що після тривалого утримання в ростовському СІЗО Кольченка етапували до виправної колонії № 6 м. Копейська Челябінської області, яка має погану репутацію місця, де до засуджених застосовують тортури.

24 вересня 2015 р. Президент Україин відзначив Кольченка та Сенцова орденом “За мужність” І ступеня.

Російський правозахисний центр “Меморіал” визнав Олега Сенцова, Олександра Кольченка та Геннадія Афанасьєва політичними в’язнями.

Докази невинуватості

  • Усі свідки з боку державного обвинувачення були заангажованими: це були люди, що або мали судимість і тому залежали від слідства, або ті, хто добровільно вирішив співпрацювати з ФСБ, або так звані таємні свідки, які, найімовірніше, були працівниками ФСБ;
  • “докази вини” Кольченка  базувалися виключно на свідченнях Олексія Чирнія та Геннадія Афанасьєва, які були отримані під тортурами (Афанасьєв під час судового процесу над Сенцовим та Кольченком відмовився від своїх свідчень);
  • твердження слідства щодо існування групи “кримських терористів” є некоректним. Жоден із допитаних фігурантів справи не зміг нічого розповісти про склад “групи” або її структуру; немає узгоджених свідчень щодо її уявної чисельності. Не всі з фігурантів навіть були знайомі одне з одним: Кольченко заявив, що особисто не знайомий з Сенцовим, Сенцов заявив, що не знайомий з Кольченко.
  • Під час судового розгляду стало очевидним, що історія з підпалом була провокацією з боку ФСБ з метою створення приводу для кримінального переслідування активістів кримського руху спротиву окупації та створення образу “терористів з “Правого Сектора”. Зокрема, виявилося, що співробітники ФСБ ще 11 квітня 2015 р. дізналися про намір Чирнія вчинити  підпал офісу “Русской общини Криму” та офісу “Єдиної Росії” 14 квітня 2014 р., проте нічого не було вдіяно задля попередження підпалу.
  • Слідство стверджувало, що Кольченко буцімто був членом “Правого сектора”. Це звучить як абсурд з огляду на те, що він дотримується лівих, анархістських поглядів. Олександр був учасником різних спільнот відповідного спрямування та неодноразово брав участь у їхніх акціях у Криму.

Тортури

Олександр Кольченко розповів про застосування до нього тортур:

після затримання мене били в обличчя і по тулубу. Дані, що давав під час слідства, — не підтверджую. Адвокат тоді мене ввів в оману відносно статей, які мені інкримінувались. Про насильство не заявляв, тому що коли дізнався, які тортури застосовувались до Олега [Сенцова], вирішив, що тиск на мене був незначним і вирішив недостойним заявляти про тиск.

Російські правозахисники констатують, що примус Кольченка та Сенцова змінити громадянство з російського на українське є безпрецедентним. Примус здійснювався, хоча обидва заявляли про те, що вважать себе громадянами України, а документами, які засвідчували їх особу, були саме українські паспорти. Під приводом того, що Росія вважає всіх зареєстрованих у Криму осіб власними  громадянами, до Кольченка та Сенцова тривалий час не допускали українських консулів.

Незаконним і таким, що порушує норми міжнародного гуманітарного права є також вивезення Кольченка та інших фігурантів справи “кримської четвірки” з окупованого Криму на територію Російської Федерації.

Після винесення вироку та етапування тиск на Кольченка триває. Зокрема, відразу після прибуття до колонії в Копейську він був поміщений на 15 діб до штрафного ізолятора під приводом вживання жаргонних висловів та порушення форми одягу.

Новини справи


Share