Руслан Зейтуллаєв

Zeytullaev

Рід діяльності:

будівельник, громадський активіст

Адвокат:

Еміль Курбедінов

Обвинувачення:

ч. 1 та 2 (знята) ст. 205.5 КК РФ (організація терористичної діяльності, а саме осередку організації “Партія ісламського визволення” (Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі), яка заборонена на території РФ, та участь у ній)

Дата затримання:

23.01.2015

Міра покарання:

15 років колонії

Адреса для листів:

453256, Респ. Башкортостан, г. Салават, ст. Южный, ФКУ ИК № 2 УФСИН России по Респ. Башкортостан, Зейтуллаеву Руслану Борисовичу, 1985 г.р.

1183
днів в ув’язненні

Руслан Зейтуллаєв (15 червня 1985 р.) — уродженець м. Ташкент, проживав у селі Орлине (територія м. Севастополь). Одружений, має трьох малолітніх дочок. Вів активну громадську діяльність.

У січні 2015 р. працівники ФСБ провели обшук в оселі Зейтуллаєва. За його підсумками було вилучено усі види інформаційних носіїв (комп’ютери, диски, USB-накопичувачі), а самого Руслана було затримано і звинувачено в організації діяльності осередку “Партії ісламського визволення” (Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі) в селах Орлине, Тилове і Штурмове Балаклавського району м. Севастополя.

Руслан не визнав своєї причетності до інкримінованого злочину та відмовився від надання показань проти себе на стадії досудового розслідування.

До арешту Зейтуллаєв позиціонував себе як правозахисник. Він вважає, що став об’єктом переслідування саме через свою активну діяльність у царині захисту прав і свобод жителів свого району.

7 вересня 2016 р. Північно-Кавказький окружний військовий суд у м. Ростові-на-Дону засудив його до 7 років колонії загального режиму. У липні 2017 р., після повторного розгляду справи, Верховний суд РФ збільшив тюремний строк Руслана до 15 років, визнавши його винним у створенні осередку “терористичної організації”.

Докази невинуватості:

За словами сторони захисту, обвинувачення не має жодних доказів причетності Руслана до організації “Хізб ут-Тахрір”.

В основу справи проти Руслана Зейтуллаєва та Ферата Сайфуллаєва було покладено рапорти О. Д. Кожем’яки (колишнього співробітника СБУ, який зрадив Україні та перейшов до ФСБ), які він почав направляти відразу після російської анексії Криму.

Конфлікт між двома майбутніми обвинуваченими  і Кожем’якою, який тоді ще перебував на українській службі, почався ще у 2012 р. і був пов’язаний із корупційними схемами силовиків. Кримським татарам було виділено землю під будівництво мечеті, на яку, за словами адвоката Еміля Курбедінова, також претендували співробітники СБУ, серед яких і був Кожем’яка. Це наводить на висновок, що активність останнього у сфабрикованій справі кримських мусульман могла бути обумовлена особистим мотивом.

Також в ході розслідування були допущені численні порушення:

1. Усі судові засідання, пов’язані із продовженням запобіжного заходу Зейтуллаєву, проводилися з порушенням принципу гласності. Слухачі не допускалися до зали судового засідання під різними приводами: зокрема, суддя-головуючий заявив, що, оскільки більшість слухачів сповідує іслам, їх не може бути допитано як свідків у справах, пов’язаних із тероризмом.

2. Суд грубо порушив конституційне право обвинуваченого на захист, відмовивши у залученні до процесу, поряд із адвокатом, особи захисника. Клопотання з цього приводу подавалося відповідно до Конституції та Кримінально-процесуального кодексу РФ.

3. Суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про ознайомлення з матеріалами судової справи, на підставі яких приймалося рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Це також є грубим порушенням конституційного права Зейтуллаєва на захист.

4. Суд відмовив у задоволенні заяви захисту про відвід судді у зв’язку з недовірою, обумовленою тим, що  зазначені вище факти вказували на пряму або непряму зацікавленость з його боку в результаті справи.

5. Слідчий відмовив у задоволенні клопотання захисту про надання копій матеріалів для ознайомлення адвокату і обвинуваченому. Він надав їм постанови про призначення експертиз, а, згодом, і результати цих експертиз. Однак після ознайомлення з ними захисту і обвинуваченого, вони не отримали копій цих документів, що позбавило їх можливості для оскарження або реалізації інших прав, гарантованих національним та міжнародним правом.

6. Слідчий відмовив у клопотанні захисту і обвинуваченого стосовно відводу експерта у зв’язку з некомпетентністю останнього, зацікавленістю в результаті експертизи та з інших причин.

7. Після одержання зазначених клопотань, слідство почало приховувати адреси проведення наступних експертиз, що суперечить діючому процесуальному законодавству РФ.

Новини справи


Share