Юрій Солошенко

Soloshenko_released_u

Рід діяльності:

Пенсіонер, колишній директор військового заводу

Адвокат:

Державні адвокати

Звинувачення:

ст. 276 КК РФ (шпигунство)

Дата затримання:

Серпень 2014

Звільнений:

14 червня 2016

Міра покарання:

6 років колонії суворого режиму

Юрій Слошенко найстарший українець зі списку переслідуваних за політичними мотивами в РФ – у в’язниці йому виповнилося 73 роки. Ймовірно, саме завдячуючи цьому термін його ув’язнення складає “всього-навсього” 6 років колонії суворого режиму.

До 2010 був директором полтавського  заводу «Знамя», що випускав війсково-промислову продукцію для Радянського Союзу. Після розпаду СРСР завод виконував лише замовлення з Росії. У 2010 Солошенко вийшов на пенсію, а завод був закритий. Юрій Солошенко продовжував підтримувати контакти з колишніми партнерами з бізнесу.

Син, Олександр, стверджує, що батька заманив на територію Росії його колишній партнер Геннадій Коллегов, який мав зв’язки в Міноборони РФ, зокрема з генералом  Олегом Морозовим. Юрій Солошенко був затриманий на Київському вокзалі в Москві під час ділової поїздки. Сім’я Юрія не була повідомлена про його затримання до моменту, поки їм не подзвонивадвокат за призначенням. Спроби родичів долучити до справи незалежного адвоката були марними. Протягом 10 місяців консулу України відмовляли у зустрічі з Юрієм. Вперше Юрій Солошенко подзвонив додому через 4 місяці після затримання. Таким чином, Юрій був позбавлений права на незалежну кваліфіковану юридичну і консульську допомогу, а також на підтримання зв’язку з родичами. Юрій звинувачений у шпигунстві, а його справа розглядалась під грифом секретності.

В період розслідування Юрій заявляв, що не визнає своєї вини. Проте на суді Юрій Солошенко визнав свою вину, і заявив відмову у поданні апеляції на вирок.За словами російської правозахисниці Зої Свєтової, Юрію обіцяли умовний термін в обмін на визнання провини. 14 жовтня 2015 року Юрію винесли вирок і призначили покарання у вигляді 6 років колонії суворого режиму, що на один рік нижче мінімальної межі санкції по справах, пов’язаних зі шпигунством.Суддя взяв до уваги факт визнання вини та похилий вік обвинуваченого, але на свободу так і не випустив. В грудні 2015 року Солошенко був етапований для відбування покарання в Нижній Новгород.

Загалом, Юрій тричі направляв листа з проханням про помилування на ім’я Путіна, проте листи так і не дістались російського президента черз цілий ланцюг бюрократичних інстанцій, які стоять на шляху до кабінету президента.

Вкрай тривожним є стан здоров’я Юрія Солошенка. Ще до затримання він мав тахікардію та ішемічну хворобу серця. Під час слідства стан його здоров’я значно погіршився, при цьому йому було відмовлено у наданні медичної допомоги, на що МЗС України оперативно відреагував нотою протесту.
Внаслідок такої реакції Юрію надали необхідне медичне обслуговування для лікування хвороби серця, але при плановому обстеженні у нього діагностували рак.

В квітні 2016 року Юрій Солошенко опинився у списку засуджених українців ( разом з Кольченко, Сенцовим, Афанасьєвим), щодо яких Мін’юст України надіслав запит в РФ про передання для подальшого відбування покарання в Україні.

14 червня Юрій Солошенко і Геннадій Афанасьєв були помилувані і обміняні на Олену Гліщінску і Віталія Діденко (українських журналістів, звинувачених в сепаратизмі).

Докази невинуватості

Попри те, що матеріали справи були засекречені і суд проходив за закритими дверима, деякі обставини змушують засумніватись в справедливості обвинувачення, а також свідчать про порушення законних прав Юрія:

Родичі не мали змоги винайняти незалежних адвокатів.

Родичам затриманого Солошенка не було повідомлено про його затримання. Перший дзвінок додому дозволили зробити лише через 4 місяці після затримання.

Українському консулу відмовляли у візиті до Юрія протягом 10 місяців.

Солошенко не визнавав свою вину під час слідства, проте він неочікувано визнав свою вину на суді.  Це говорить про те, що, ймовірно, його залякали великими термінами ув’язнення, чим  змусили піти на співробітництво зі слідством.

Завод, який очолював Юрій, знаходився на території України і навряд міг зберігати російські воєнні таємниці.

Виріб, до якого проявив інтерес Солошенко і через який він був звинувачений в шпигунстві, мало не півстоліття знаходився на експлуатаціі Збройних сил України. У своєму проханні про помилування Солошенко написав наступне:

“Моєю великою фатальною помилкою було те, що я, будучи громадянином іншої, на жаль, в даний час недружньої Росії, країни, проявив непростимий інтерес до виробів, що містять державну таємницю. Я помилково вважав, що якщо ці вироби більше 40 років експлуатуються в ЗС України, де відомі їх параметри, то і секретів в цьому бути не може. Ця помилка пояснюється тим, що я давно відійшов від справ і втратив компетентність в питаннях ПД ІТР (протидія іноземної технічної розвідки). Я глибоко каюся в скоєних діях. “

Тортури

Юрій не мав належного медичного нагляду, незважаючи на тахікардію та ішемічну хворобу серця. Тільки після втручання українського консула і його наполегливих прохань, Юрію надали медичну допомогу. Уже після винесення вироку у нього діагностували онкологію.

Новини справи


Підтримати



Аналітика


Share