Юрій Яценко

yatsenko

Рід діяльності:

випускник Львівського національного університету ім. Івана Франка

Адвокат:

Петро Заїкін

Звинувачення:

ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу РФ (контрабанда вибухових речовин)

Дата затримання:

06.05.2014

Дата звільнення:

08.05.2015

Міра покарання:

Строк було зменшено з 2 років колонії-поселення до 9 місяців. Юрія було звільнено у зв’язку з відбуттям строку на момент винесення вироку.

Юрій Яценко та Богдан Яричевськийперші українці з числа жертв переслідування за політичними мотивами в РФ, яких вдалося звільнити і повернути в Україну.

У травні 2014 р. двоє студентів зі Львова, учасники студентського Євромайдану, Юрій Яценко і Богдан Яричевський, були затримані працівниками МВС у Курській області під час приватної поїздки до Росії. Львівська прописка молодих людей послужила приводом для запрошення працівників ФСБ, подальшого допиту львів’ян та відправки їх до спецприймальника Федеральної міграційної служби. Усупереч постанові російського суду про випровадження молодих людей із країни, Богдана та Юрія безпідставно утримували в неволі протягом 4 і 12 місяців, відповідно.

Незважаючи на застосування тортурів, молоді люди відмовилися надавати свідчення, які від них вимагали, в результаті чого Богдана було відпущено на свободу, а Юрія засуджено до 2 років колонії-поселення.

Завдяки грамотно вибудуваній тактиці захисту у співпраці з кампанією LetMyPeopleGo та ряду інших обставин, строк Юрія було зменшено до 9 місяців, і після його відбуття хлопець вийшов на волю.

Юрій Яценко

Протягом 2013–2014 рр. Юрій Яценко неодноразово перетинав російський кордон. Це було пов’язано із дрібною торгівельною діяльністю, яка полягала у перепродажі техніки, придбаної в одній країні, за більш вигідними цінами в іншій. Під час останньої поїздки до нього приєднався Богдан Яричевський.

5 травня 2014 року хлопці заселилися до готелю в м. Обоянь (Курська область). Наступного ранку до їхнього номера прибув працівник карного розшуку, для формальної, за його словами, перевірки, пов’язаної із травневими святами. “Формальна” перевірка полягала у допровадженні хлопців до дільниці, проведенні дактилоскопії, а також візуальному огляді на предмет наявності специфічних татуювань та слідів від носіння зброї. Після виявлення інформації про участь Юрія в Євромайдані акценти у допиті різко змінилися. На хлопців почали тиснути з метою змусити їх публічно визнанати свою належність до “Правого сектору” або Служби безпеки України. Юрія таі Богдана протягом трьох днів піддавали жорстокому побиттю.

Після кількох днів психологічного та фізичного тиску, рішенням суду від 8 травня 2014 р. їх зобов’язали сплатити штрафу в розмірі 2000 руб. та мали примусово випровадити із країни протягом 10 днів. Однак після закінчення цього терміну судова ухвала так і лишилася невиконаною. Одночасно Юрієві та Богданові систематично відмовлялося у наданні адвоката та дзвінках родичам. На території України ніхто не знав про їхню долю доти, доки Юрієві не вдалося передати повідомлення через співкамерника, який на той час виходив з ув’язнення. Витік інформації на волю дозволив розпочати інформаційний тиск на російську сторону.

6 червня 2014 р., під час свого першого візиту до СІЗО, консул України Г. Брескаленко підтвердив наявність у затриманих українців зовнішніх ознак насильства. На 9 червня було призначене їхнє випровадження з країни, яке знову ж таки не відбулося.

8 серпня 2015 р. на пропускному пункті “Фуджа” мала відбутися чергова спроба передачі Юрія та Богдана їхнім батькам. Обидві сторони прибули на місце, але в останній момент машину із хлопцями розвернули і під приводом залишених документів повернули до СІЗО. Там на Юрія Яценка було відкрито справу за ст. 222 (ч. 1) Кримінального кодексу РФ. Яричевського було випроваджено з країни. На початку березня 2015 року суд першої інстанції виніс вирок Юрієві Яценку – 2 роки колонії-поселення.

Після допущення до справи адвоката з Нижнього Новгорода Петра Заїкіна, який раніше виступав на стороні захисту учасниці “Pussy Riot” Марини Альохіної, було подано апеляцію до Бєлгородського обласного суду. На першому засіданні Петро Заїкін зробив акцент на судовій практиці Верховного суду РФ у розгляді аналогічних справ. Відповідно до цієї практики, до громадян РФ у подібних випадках  покарання не застосовувалося у зв’язку з декриміналізацією діяння. Це дало підстави для припущення, що у випадку з українцем Юрієм Яценком вирок був політично мотивованим. У підсумку суд прийняв рішення про зменшення строку до 9 місяців і звільнення Юрія за його відбуттям.

Докази невинуватості

Обвинувачення в порушенні міграційного законодавства РФ шляхом вказання неправдивої мети поїздки (“приватної” замість “туристичної”) є абсурдною підставою для тривалого затримання іноземців та випровадження з країни.

Крім того, невиконання працівниками ФМС  рішення суду про випровадження іноземців протягом 10 днів є грубим порушенням російського міграційного законодавства, так само як і відмова у дзвінках родичам та у наданні незалежного адвоката.

Усі обвинувачення проти Яценка базувалися на свідченнях таксиста, який заявив, що у листопаді 2013 р. (коли Юрій дійсно перебував із візитом у Росії) він отримав від хлопця сумку. Разом із колегою вони перевірили вміст на наявність заборонених речовин, але нічого не знайшли. Однак пізніше, при огляді сумки представниками слідчих органів, в ній було виявлено 40 г мисливського пороху в заводській упаковці з написом “Порох”. Залишається загадкою, як двоє таксистів не звернули увагу на цю упаковку. Ще більш показовим є той факт, що згодом свідок відмовився від своїх свідчень проти Яценка.

Бєлгородський суд першої інстанції викривив зміст висновків експерта при винесенні вироку. Згідно з результатами проведеної експертизи, мисливський порох не є вибуховим у тому вигляді, в якому його було знайдено. Для застосування його в якості вибухової речовини необхідна комплексна процедура підготовчих дій (обробка, утрамбовка, змішування з легкозаймистими речовинами типу солярки чи бензину та додавання детонатора). Підтвердженням того, що Юрій не здійснював подібних дій, є той факт, що фабрична упаковка пороху була вперше розкрита експертом для проведення експертизи. Крім того, за законом РФ, зберігання мисливських боєприпасів не є кримінальним діянням. Відповідно до судової практики Верховного суду РФ, російських громадян за аналогічних обставин раніше визнавали невинуватими.

Тортури

Юрія та Богдана шантажували, залякували і намагалися підкупити, аби змусити їх виступити з публічною заявою на телебаченні. До них застосовувалися тортури голодом, задушенням, багатогодинним побиттям зі вдітим на голову мішком у ділянки голови, живота та геніталій, а також удаваним розстрілом. У протоколах допитів ці дії фіксувалися як “перевірка, у якій брали участь оперативник контррозвідки, спеціаліст з невербальної комунікації та інші”.

Для уникнення подальших тортур Юрій та Богдан завдали собі різаних ран у ділянки живота і розрізали вени, після чого Юрій не дозволяв надати собі медичну допомогу доти, доки йому не дозволили зробити телефонний дзвінок.  При зашиванні смертельно небезпечних ран, що утворилися, хірург умисно відмовився від застосування анестезії, прокоментувавши це так: “Умів різатися – умій терпіти”.

Згодом Юрій тримав при собі лезо, за допомогою якого при кожній потенційній небезпеці погрожував перерізати собі сонну артерію.

Share