Посольство РФ пікетували з вимогою припинити розправу над українськими журналістами

Листопад 02, 2016

in Новини

929

2 листопада, у Міжнародний день ООН за припинення безкарності за злочини проти журналістів, під посольством РФ у Києві активісти вимагали від Кремля звільнити українського політв’язня, кореспондента Романа Сущенка, а також припинити усі кримінальні справи проти інших працівників ЗМІ: Миколи Семени, Анни Андрієвської та Андрія Клименка.

До громади звернулася Марина Сингаївська, заступник директора агентства “Укрінформ”, працівником якого є Роман Сущенко:

Я хочу, щоб усі ми зрозуміли, що кожен із нас, перебуваючи на території РФ, може бути заарештований під будь-яким приводом, як це сталося з Романом Сущенком. Я хочу, щоб усі зрозуміли та донесли до свого керівництва і до всіх колег, що кожен може бути використаний Путіним у його інтересах. Тому я дуже прошу всіх, на усіх прес-конференціях Путіна прохайте своїх колег з усіх ЗМІ задавати йому одне запитання: “Коли ви звільните незаконно затриманих журналістів?”

Перед присутніми також виступила кримська журналістка Анна Андрієвська, проти якої на малій батьківщині окупанти відкрили кримінальну справу:

Я объявлена террористкой в России, моя фамилия внесена в перечень лиц, которые составляют террористическую и экстремистскую угрозу российскому государству. В отношении меня есть уголовное дело, возбужденное ФСБ по факту моей публикации. И если сегодня я нахожусь здесь, на материке, и пока я не заеду в Россию — мне не грозит тюрьма, то Николай Семена находится сегодня в Крыму. И наша главная задача — сделать все, чтобы помочь ему выехать оттуда, потому что ему действительно грозит 5 лет лишения свободы.

Учасники акції продемонстрували перфоманс, у якому усі представники конвеєра каральної системи РФ: слідчі, прокурори, судді, працівники ФСБ, які, буквально, шиють справи білими нитками, мають одне обличчя — Володимира Путіна. Подібно до свого історичного попередника, новітній фюрер звільнив своїх підлеглих від обмежень розуму, совісті та моралі. Втім, як і в минулому, виконання наказів “згори” не виправдає злочинців, коли вони самі сядуть на лаву підсудних.