“У мене, мамо, — тільки ти і Україна”: інтерв’ю з матір’ю С. Клиха

Журналіст “Громадського” Кіра Толстякова записала інтерв’ю з Тамарою Клих, мамою українського політв’язня, засудженого в Росії на 20 років тюрми.

Тамара Іванівна побачилася із сином через риштування у суді Грозного. Вона розповідає, що за час перебування в неволі у нього зовсім змінився погляд. Стас дуже схуд: кістки рук мало не просвічуються крізь шкіру. Сама шкіра на кінцівках рясно вкрита шрамами від наручників і тортур електричним струмом.

До набуття вироком чинності Станіслава утримують у камері СІЗО на три особи. Співкамерників постійно змінювали, і знаходити весь час спільну мову із новоприбулими було непросто. Втім, із останніми за ліком сусідами йому вдається ладнати.

Вартові кепктують із того, що Стас геть не схожий на “бойовика”, якого з нього намагалися зліпити в суді. Матері здається, що якби конвоїри могли, то з радістю випустили б її сина на свободу. Один із них сам заохотив її, коли не було зайвих очей: “підійдіть, поговоріть із ним”. А потім зізнався: “мені так його шкода, він такий хороший”.

Станіслав не дуже вірить у можливість свого дострокового звільнення. Каже, що якби його все ж відпустили, то він би, мабуть, пішов у монастир. Загалом він неохоче говорить про майбутнє і не будує планів. Але одну обіцянку мамі він все ж дав: написати для неї нові вірші. Натхнення, яке було з ним раніше на волі, не залишило його і за російськими гратами.

Share